День української писемності та мови
День української писемності та мови.
Завдяки мові та мисленню суспільство здатне змінювати навколишній світ.
Недарма, українську мову називають солов’їною, адже вона багата на епітети та її звучання неймовірне. Безумовно, мова для народу є його скарбницею, живою схованкою людського духу. Рідна мова утворює невидимий зв’язок між усіма поколіннями минулого та майбутнього. Навіть коли українську мову намагалися витіснити, народ завжди зберігав та відстоював право розмовляти своєю мовою. Українські поети, художники, політичні діячі у всі часи намагалися зберегти та популяризувати рідну мову.
З року в рік наша мова збирає все більше справжніх прихильників.
День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Історія
Свято встановлено 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».
Українську мову неодноразово забороняли. За 400 років українську мову забороняли 134 рази. Хронологія заборон української мови
Вислови відомих людей про значення мови:
Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя (Ф. Вольтер).
Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самовбивство (Шафраник).
Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Й. Г. Гердер).
Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистити себе (О. Пахльовська).
Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (М. Рильський).
Мова росте елементарно, разом з душею народу (І. Франко).
Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати (М. Рильський).
… Поки живе мова – житиме й народ, як і національність … От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань (І. Огієнко).
Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом (А. Мокренко).
Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (В. Захарченко).
Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (В. Голобородько).
Мова – це місто, для побудови якого кожна людська істота принесла камінь (Р. В. Емерсон).
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування (П. Мирний)
Від слова до слова людина іноді йде все життя (Станіслав Єжи Лєц).
Гарна мова надає пристойну форму навіть дурним думкам (Вільгельм Швебель).
